Україна в дії

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. Водночас законодавством не встановлено чіткої заборони на призначення такої допомоги особі надалі.

Такого висновку дійшов Вінницький апеляційний адміністративний суд постанові № 127/5904/17, передає «Закон і Бізнес».

Так, громадянин (уродженець міста Іловайськ Донецької області) зареєстрований за адресою у Донецькій області, а фактично проживає у місті Вінниця, був взятий на облік з 2015 року як внутрішньо переміщена особа. З того часу він отримував щомісячну адресну допомогу на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Однак виплати були припинені на підставі п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 1 жовтня 2014 р. № 505, оскільки особа була працездатною, але фактично не працювала протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги.

Громадянин повторно звернувся до державного органу із заявою про призначення допомоги, повідомивши відповідні органи про своє працевлаштування. Проте отримав відмову.
Вважаючи такі дії протиправними, особа звернулася до суду першої інстанції, який дійшов висновку, що наразі відсутні правові підстави для задоволення вимог.

Суд апеляційної інстанції не погодився з цим. Спірним у межах цієї справи є питання правомірності відмови відповідача в призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання.

Порядок № 505 визначає механізм надання такої допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг і відповідно до нього, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Правовий аналіз Порядку свідчить, що грошова допомога у разі її припинення, відповідно до пункту 7 цього документа, не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, права на отримання грошової допомоги. Чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на признання такої допомоги особі надалі.

На думку колегії суддів, відповідач безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі, оскільки останній є працевлаштованою внутрішньо переміщеною особою та згідно з вимогами чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги. У даному випадку наявність правових підстав для призначення та виплати позивачу щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, є підтвердженою та належним чином доведеною.